Історія справи

Постанова ВГСУ від 23.09.2014 року у справі №50/219-б
Постанова ВГСУ від 05.07.2016 року у справі №50/219-б
Постанова ВГСУ від 28.01.2014 року у справі №50/219-б
Постанова ВГСУ від 23.09.2014 року у справі №50/219-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 року Справа № 50/219-б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Погребняка В.Я.,суддів:Білошкап О.В., Панової І.Ю.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал"на ухвалугосподарського суду м. Києва від 09.02.2016 рокута постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 рокуу справі№ 50/219-б господарського суду м. Києваза заявоюДочірнього підприємства "Перехід Аутдор"до Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта"пробанкрутство за участю представників сторін:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал" - Кривенда М.В., довіреність № 2 від 25.05.2016 року;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта" - Матусевич-Павловська Ю.Ю., довіреність № 15/06-02 від 15.06.2015 року, Утулов В.В., довіреність № 15/06-01 від 15.06.2015 року,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.02.2016 року у справі № 50/219-б (суддя - Головатюк Л.Д.) відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал" (далі - ТОВ "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал") про заміну кредитора у справі № 50/219-б з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк" (далі - ТОВ "Укрпромбанк") на ТОВ "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 року у справі № 50/219-б (головуючий суддя - Остапенко О.М., суддя - Верховець А.А., суддя - Гарник Л.Л.) апеляційну скаргу ТОВ "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал" на ухвалу господарського суду м. Києва від 09.02.2016 року у справі № 50/219-б залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду м. Києва від 09.02.2016 року у справі № 50/219-б залишено без змін.

Не погоджуючись із ухвалою господарського суду м. Києва від 09.02.2016 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 року у справі № 50/219-б, ТОВ "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 09.02.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 року у справі № 50/219-б. Здійснити заміну кредитора у справі № 50/219-б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта" (далі - ТОВ "НК Альфа-Нафта") - з ТОВ "Укрпромбанк" на ТОВ "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал".

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 50/219-б було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя Білошкап О.В., суддя Панова І.Ю. (протокол передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.06.2016 року в матеріалах справи).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.06.2016 року (у складі головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Білошкап О.В., суддя Панова І.Ю.) касаційну скаргу ТОВ "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал" на ухвалу господарського суду м. Києва від 09.02.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 року у справі № 50/219-б прийнято до провадження, розгляд касаційної скарги призначено на 05.07.2016 року.

В судове засідання 05.07.2016 року з'явилися уповноважені представники ТОВ "НК Альфа-Нафта" та ТОВ "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал", які надали пояснення у справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України у вищеназваному складі, вислухавши уповноважених представників учасників, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Провадження у справі про банкрутство ТОВ "НК Альфа-Нафта" порушено за заявою Дочірнього підприємства "Перехід Аутдор" ухвалою господарського суду м. Києва від 23.05.2011 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.10.2012 року за наслідками розгляду справи в попередньому засіданні, затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, до якого включено зокрема і вимоги ТОВ "Український промисловий банк".

12.11.2013 року ТОВ "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал" звернулось до суду першої інстанції із клопотанням про заміну кредитора - ТОВ "Український промисловий банк" його правонаступником - ТОВ "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал".

В обґрунтування клопотання заявник посилався на укладення між ТОВ "Український промисловий банк", ТОВ "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал" та Національним банком України Договору про передавання в управління непроданих активів № 31-Л від 05.09.2013 року, відповідно до умов якого ТОВ "Український промисловий банк" передало в управління ТОВ "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал" активи, наявні на балансі ТОВ "Український промисловий банк", станом на момент укладення даного договору.

Розглянувши вказане клопотання, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відмову в його задоволенні.

При цьому, суди попередніх інстанцій виходили з такого.

Законом не передбачено заборони на перехід прав кредиторів за грошовими зобов'язаннями до іншої особи у провадженні у справі про банкрутство. Тому арбітражні керуючі мають вносити до реєстру відомості про заміну кредиторів за грошовими зобов'язаннями у разі переходу їх права вимоги відповідно до правил Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а господарські суди - зобов'язувати арбітражних керуючих вносити відповідні зміни до реєстру в разі оскарження необґрунтованої відмови арбітражних керуючих у внесенні відомостей про заміну кредитора.

Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Згідно із ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до п. 1.1 Договору про передавання в управління непроданих активів № 31-Л від 05.09.2013 року ТОВ "Український промисловий банк" (Установник управління) передає в управління ТОВ "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал" (Управитель) активи, наявні на балансі Установника управління на дату укладення даного договору, а Управитель приймає в управління активи та зобов'язується вживати всіх необхідних заходів для задоволення вимог кредиторів Установника управління за рахунок активів.

Пунктом 1.2 даного Договору визначено, що Управитель є довірчим власником отриманих в управління активів. До Управителя не переходить право власності на активи. Обмеження права довірчої власності Управителя встановляється цим договором і законодавством України.

Ч. 2 ст. 316 ЦК України передбачено особливий вид права власності - право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.

В свою чергу, відповідно до ст. 1029 ЦК України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Отже, із положень наведених норм вбачається, що Управитель за договором управління діє виключно в інтересах Установника управління. Наявність такого інтересу виключає заміну сторони у зобов'язанні.

Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій, подане до суду клопотання не містить доказів того, що діяльність ТОВ "Український промисловий банк" припинена шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення). ТОВ "Український промисловий банк" не припинило свою діяльність.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що клопотання не містить доказів настання будь-яких інших обставин, з якими законом пов'язується зміна кредитора у зобов'язанні іншою особою (виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою тощо).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, із Договору про передавання в управління непроданих активів № 31-Л від 05.09.2013 року не вбачається, що ТОВ "Український промисловий банк" відступило на користь ТОВ "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал" права вимоги за кредитними договорами, на підставі яких у кредитора виникли вимоги до боржника. Договір не містить відповідних умов, тоді як чинне законодавство передбачає відмінності інституту довірчої власності від відступлення права вимоги, що, зокрема, виключає визнання ТОВ "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал" правонаступником ТОВ "Український промисловий банк".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що укладення Договору №31-Л про передавання в управління непроданих активів від 05.09.2013 року не передбачає переходу права власності на активи, що належали ТОВ "Український промисловий банк" до ТОВ "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал", а відтак відсутні правові підстави для заміни кредитора в порядку правонаступництва.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що вказане клопотання подане до суду за відсутності підпису уповноваженої особи ТОВ "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал".

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Встановивши, що скаржником до поданого клопотання не надано доказів заміни кредитора у зобов'язаннях ані у зв'язку з відступленням права вимоги, ані у зв'язку з правонаступництвом, а також враховуючи, що дане клопотання подано до суду за відсутності підпису уповноваженої особи ТОВ "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал", суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відмову у задоволенні клопотання ТОВ "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал" про заміну кредитора у справі № 50/219-б з ТОВ "Укрпромбанк" на ТОВ "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал".

Викладені в касаційній скарзі доводи вказаних висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Щодо посилань ТОВ "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал" на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що виразилося у безпідставному, всупереч ст.111-28 ГПК України, посиланні на постанову Вищого господарського суду України від 22.05.2014 року у справі № 44/249-Б, колегія суддів Вищого господарського суду вважає, що посилання в рішенні (ухвалі) суду на практику суду касаційної інстанції без висновку про її обов'язковість в розумінні ч.3 ст.82, ст.111-28 ГПК України не суперечить останньому, узгоджується з Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п.п.44, 48).

Відповідно до ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно з нормами ч. 2 вказаної статті, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду м. Києва від 09.02.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 року у справі № 50/219-б залишити без змін.

Головуючий: Погребняк В.Я. Судді: Білошкап О.В. Панова І.Ю.